Відповіді | Запитання

Я трішечки вже дала відповідь на це питання при попередніх відповідях. Але я хотіла би ще раз зупинитися на цьому і поінформувати вас, що для того, щоб відкрити канал телебачення, потрібно отримати ліцензію від діючої влади. Діюча влада ні на який окремий канал, який би підтримував в тому числі свободу слова і право опозиції словом доходити до людей – ніхто ніяких подібних ліцензій не дасть. А, крім того, для того, щоб новий телеканал, який тільки відкривається, став доступним і цікавим для людей, щоб він набув свою аудиторію, потрібно витрачати десятиліття. Тому сьогодні вихід не в тому, щоб відкривати нові і нові канали телебачення, радіо, а вихід в тому, щоб створити такі правила життя в країні, щоб діючі телеканали просто не мали можливості так знущатися над словом, над інформацією і над правдою. Ось в цьому наше завдання. Але зробити це можна тільки в одному випадку – якщо влада, яка панує в країні, буде мати бажання, волю і знання, як зробити так, щоб свобода слова стала реальністю. У сьогоднішньої влади ані бажання, ані знання, як це зробити, безумовно, немає. Тому нам потрібно цей час, який ми поки ще в опозиції, той час, поки до свободи слова нам дуже далеко, попрацювати над тим, щоб створити потужну команду в парламенті, щоб привести справжнього Президента країни і після того робити все, що потрібно для розвитку демократії і свободи слова. Безумовно, мене питають: "А чого Ви не скаржитеся в Парламентську Асамблею Ради Європи, чому б не поскаржитися в такі організації як "Репортери без кордонів"? Поскаржитися можливо, але, на жаль, для Януковича це мало що змінить, тому що вони вважають, що груба і тупа сила може через коліно ламати все. У тому числі і світову думку. Тому нам потрібно цю владу усувати якомога швидше. І робити це потрібно для того, аби Україна не виглядала сьогодні принизливо в цивілізованій світовій спільноті.

Зараз у мене є така нагода трішечки згадати своє життя. І згадати той шлях, який я і вся команда, яку я очолюю, пройшли за всі роки роботи в політиці. І ви знаєте, що вклад в захист свободи слова - він будувався не день і не два. Це шість років підготовки в суспільстві до помаранчевої революції. Я думаю, всі ви пам’ятаєте акції "Повстань, Україно", "Україна без Кучми", Форум національного порятунку. Це починалося тоді, коли навіть натяку на свободу слова в Україні не було. І тому захистити свободу слова можна тільки тоді, коли суспільство не буде терпіти неправди, коли суспільство буде повставати проти несвободи слова. І ви дуже добре пам’ятаєте, що саме всі події, які відбувалися під час президентських виборів (під час помаранчевої революції), вони і були тим переламним моментом, який дав якісні, інші результати. Тоді ми побачили справжню свободу слова. І тоді ми змогли критикувати владу, давати права опозиції. Тоді ми відчували, що суспільство живе і розуміє це життя так, як воно виглядає насправді. Сьогодні все доведеться починати спочатку. Спочатку – тому що несвобода сьогодні стала головною ознакою нашого життя. І коли вмикаєш канали телебачення центрального, то, чесно кажучи, здається, що ти – не з тієї країни, яку показують по телебаченню. І тому сьогодні захист свободи слова - це повернення країни до демократичного шляху розвитку. А це значить, що Януковича в політиці бути не мусить.

Для мене ця різниця очевидна. Тому що демократія для мене – це коли кожна людина в нашій державі знає і розуміє, що вона може впливати на процеси. Коли кожна людина відчуває і знає, що її права захищені, що вона – учасник всіх подій в державі, а не аутсайдер. А вседозволеність для мене є абсолютна ідентичність з прізвищем Янукович. І цю вседозволеність потрібно прибирати невідкладно. Для мене свобода слова – це, наприклад, "Дзеркало тижня", яке всім редакторським складом мало мужність дати адекватну оцінку харківському пакту, який підписав Янукович, а графоманство – це газета "Сегодня", яка належить сьогодні Партії регіонів, де все красиво, кольорово, непогані журналісти, але все це закінчується графоманством на користь неправди. Ось для мене різниця. І я буду боротися за демократію, і буду боротися за справжню свободу слова, тому що по-іншому я своєї мети перебування в політиці просто не бачу.

Я дякую за слова підтримки і за добрі побажання. Зараз хотіла б дати відповіді на всі запитання, які Ви поставили. 1. Я думаю, що публічність - невід'ємна складова роботи кожного політика. Нам не подобається сьогодні, коли про харківські пакти ми дізнаємося з вами тільки тоді, коли вони вже підписані і коли вже з ними мало що можна зробити. Ми з вами сьогодні оборюємося, коли ми дізнаємося про 10 угод, які будуть підписані 17 травня і про які ми з вами нічого не чуємо. Публічність - невід'ємна частина роботи кожного чесного політика. Але публічність і піарщину, пусту політичну ігротеку треба розділяти. Мені здається, що зараз політики загралися в політичні ігротеки, коли технології підміняють позицію, коли добре сформовані політштабами меседжи підміняють в тому числі і інтелектуальну сутність політика. Я думаю, що проблема в тому. що вся політика стала технологічною, а не чесною, адекватною і відвертою. Ось в чому питання. І коли ми сьогодні говоримо по єдність політичних опозиційних сил, то, на жаль, в більшості штабів міркують не про те, як об'єднатися, щоб в Україні отримати менше зла від цієї влади, а міркують про те, як це вплине на рейтинг, як це вплине на відомість політика і його підтримку на наступних виборах і чи краще захищати Україну, чи, може, непогано зараз, щоб нарощувати рейтинги все ж таки ще раз підставити підніжку Тимошенко, а не об'єднатися, наприклад, в єдину структуру як Комітет захисту України. Я думаю, що публічність – це добре, а політиканство, політична ігротека і піарщина – це погано. Треба починати розрізняти. 2. Я думаю, що все залежить від того, якими важелями і інструментами володіє уряд і виконавча влада, чи може бути співпраця між урядом і Національним банком, чи є співпраця між урядом і Верховною Радою. І чи дійсно уряд, виконавча влада ставить завдання покращити, зміцнити економіку, розвинути і провести структурні реформи, а чи не ставляться зовсім інші завдання: поділити Україну на економічні сектори, поділити державний сектор на сфери впливу окремих міністрів і окремих корпоративних груп і тоді це вже – не економіка. Це просто подальший розділ можливостей, ресурсів України між своїми людьми. Що мені заважало працювати? Мені заважало працювати те, що уряд був відрізаний за політичних кризових умов від Національного банку, від Верховної Ради, від губернаторів на місцях, від прийняття консолідованих рішень Президентом, урядом і іншими учасниками процесу формування економічної політики. Я думаю, що, в принципі, якщо є єдність виконавчої влади з іншими гілками влади, якщо є правильно поставлені цілі, то уряд і виконавча влада можуть впливати на всі процеси, пов’язані зі зміцненням економіки України, з проведенням справжніх структурних реформ. 3. Я хотіла би в першу чергу сказати про телебачення, тому що більшість людей отримує інформацію про те, що відбувається в країні, саме з телевізійних програм, з новин, з ток-шоу. Ще за часів Кучми всі центральні канали телебачення було жорстко поділено між групами впливу. І сьогодні не є секретом, що три канали телебачення – ICTV, СТБ, "Новий" належать родині Кучми. Канал "Інтер" належить голові Служби безпеки України пану Хорошковському, при чому він повністю координує свої дії з керівником Адміністрації Президента паном Льовочкіним. Сьогодні вся інформаційна політика на каналі "Інтер" робиться ними двома. Канал "1+1" знаходиться під 100-відсотківим контролем пана Коломойського – це "Приватбанк". ТРК "Україна" – це власність Ріната Ахметова. 5 канал – власність Петра Порошенка. Ось і весь інформаційний простір. І, безумовно, власники каналів прямо, безпосередньо впливають на формування новин, впливають на формування всіх концепцій ток-шоу, впливають на всю інформаційну політику в Україні. Це не секрет. І те, що я це говорю, я говорю знаючи, що Україна має прекрасних журналістів, тележурналістів, це є надія України, що журналісти і хочуть і мали б можливість свою професійну думку передавати країні. Але, на жаль, сьогодні не розмежовані впливи на формування інформаційної політики на центральних каналах телебачення. Сьогодні не тільки від журналістів все це залежить. І тому сьогодні більше залежить від того, у кого які бізнес-плани – у однієї групи, у другої, у третьої... Сьогодні новини залежать від того, чи є людина у владі, чи її виштовхнули в опозицію. Правди в новинах не має, а мені дуже б хотілося, щоб все ж таки і громадське радіо, і громадське телебачення обов’язково в Україні народились. І вони народяться. Але для цього нам потрібно пройти ще один шлях і поновити правильний, гармонійний, демократичний шлях розвитку нашої держави.

Я думаю, що найгірше, що зможе продемонструвати Україна – це в день Великої Перемоги влаштовувати громадянське протистояння. Найгірше, що може продемонструвати Україна світові замість того, щоб вітати своїх ветеранів і віддавати їм належне від нашого покоління – влаштувати бійку на очах всього світу. Я думаю, що наша біда є в тому, що такі люди, як Янукович, дозволяють саме так святкувати наші великі перемоги, саме так організовувати їх, щоб викликати у частини громадян в серцях неприйняття і незадоволення. Але я думаю, що час пройде, януковичи підуть, але авторитет нашої країни мусить залишитися достойним і високим. Тому я раджу не влаштовувати ніяких громадських протистоянь, ніяких бійок в день, який є святим для всього світу – це день Перемоги. І так само закликаю всі політичні сили, всі громадські організації святкувати в цей день Перемогу і не наносити додаткових ран в серця тих людей, які нас захистили від великої біди. А боротися проти того, що Янукович робить в Україні, нам обов’язково потрібно. Але боротися потрібно демократичними, цивілізованими і дієвими методами. І ми з вами. Я переконана, такі методи знайдемо.

Як показує час, то фальсифікація масштабна, така, яка би давала можливість фальсифікувати 15-20 відсотків, вона неможлива. Як правило, фальсифікація відбувається десь від трьох до десяти відсотків - в залежності від того, наскільки по-хамськи себе веде влада і наскільки нечесно ведуть себе в тому числі і політичні гравці. І тому сьогодні в Україні, при цій владі є тільки один шлях, як боротися з фальсифікаціями: потрібно перемагати настільки переконливо, щоб ніяка фальсифікація не завадила справжньому вибору людей і справжній перемозі. А говорити про те, що до парламентських виборів можна поміняти закон при тому, що команда, яка є при владі, хоче фальсифікації зробити абсолютними, на жаль, не доводиться.

Я гадаю, що всі ми були шоковані тоді, коли і Сполучені Штати, і країни Європейського Союзу ще до того, як були проголошені офіційні результати виборів Президента, вже проголосили своє визнання виборів і підтримку новообраному Президенту, не дочекавшись, на жаль, ні рішень суду, не дочекавшись остаточного підрахунку голосів. Ми з вами, я думаю, також здивовані зараз, коли з'являються повідомлення про те, що підписання Угоди по Чорноморському флоту так само підтримується, як кажуть, в деяких засобах масової інформації, так само підтримується і Європейським Союзом, в Сполученими Штатами. Я думаю, що у кожної країни в світі є свої чітко визначені інтереси, є свої стратегічні плани в кожному регіоні світу. І мені дуже хотілося, коли я приходила в політику, щоб Україна так само мала свої чіткі стратегічні інтереси в світі і на своїй власній території сформовані і чітко захищені. І те, що сьогодні інші країни підтримують неадекватні кроки Януковича, говорить тільки про те, що Янукович намагається то Сходу, то Заходу роздати певні "цукерки", які посилюють національні інтереси інших держав, для того, щоб розпочати процес рукоподавання для нього як для нового Президента України. Він хоче таким чином розрахуватися за те, що його приймають, за те, що з ним говорять і за те, що йому іноді навіть співають дифірамби. Але в той же час: як реагує Україна? Україна, яка адекватно оцінює інформацію, реагує бурхливо на всі його кроки. Україна, яка або обмежена від інформації, або дійсно підтримує Януковича, вона реагує на підтримку Януковича. І саме тому для нас сьогодні важливо для себе всередині країни розібратися, що важливо для України, що для України є національним інтересом, що Україна втрачає, а що здобуває від всіх цих договорів, переговорів, угод. Я переконана, що до кінця в Україні чесної дискусії навколо цього немає. Так само було по високозбагаченому урану, так само сьогодні відбувається по Чорноморському флоту. І тому мені хотілось би, щоб дії Президента України схвалювалися як одноголосно в Україні, так і одноголосно за межами України. Але для цього потрібно мати Президента країни, а не п’яту колону. І тому немає ніяких сумнівів, що якщо Янукович і далі буде продовжувати таку політику і буде робити кроки назустріч іншим національним інтересам інших країн, йому і далі будуть співати добрі пісні, його і далі будуть підтримувати. І я хотіла би, щоб сьогодні і Європа, і Сполучені Штати, і інші країни світу насправді не сповідували б подвійних стандартів, а називали речі своїми іменами, де порушення Конституції – це є порушення Конституції, де порушення закону – є порушення закону, де згортання свободи слова і згортання демократії, то називали ці речі своїми іменами. Тому що ми в Україні – країні, яка тільки розбудовує свою демократичну систему – ми потребуємо сьогодні адекватної оцінки світу, або висловлювань, які або нічого не варті і не значать, які просто вуалюють істину, або навіть слова підтримки на речі, які досить неадекватними виглядають для самих українців. А те, що у нас з вами є шанс Україну все ж таки зробити країною сильною, в цьому не сумнівайтеся. І хочу ще раз Володимиру сказати: "борітеся – поборете" – це те, що я намагаюся робити у своєму повсякденному житті.

Я думаю, що боротися проти нищення свободи слова, проти згортання демократії в Україні, боротися проти табачників і пактів Медведєва-Януковича, думаю, що їх ще буде достатня кількість, потрібно не тільки мені, а потрібно боротися всім людям доброї волі, які хочуть захистити Україну. Як боротися? Іноді мені задають питання: "Чи можете Ви відкрити свій канал телебачення, чи, може, відкрити свій канал радіо. Чи можете Ви започаткувати і створити газету?". Мені здається, що це зовсім неправильний посил. Якщо окремі бізнесмени, які представляють сьогодні в тому числі певні клани в Україні, якщо окремі політики будуть формувати канали телебачення, будуть формувати радіо новини, будуть впливати на це – це якраз той шлях, яким йти не треба. Нам навпаки треба усунути політизований бізнес і в тому числі політиків, від процесу формування і донесення новин до суспільства. Тому я думаю, що наше завдання – рано чи пізно, але знайти таку більшість в Верховній Раді, яка зможе прийняти Закон про громадське телебачення і радіомовлення. А для цього нам потрібно міняти владу, для цього нам потрібно знати, як мусить працювати громадське телебачення і радіомовлення, а сьогодні нам поки ще залишається тільки одне: це пряме спілкування з людьми, в тому числі через всі Інтернет-ресурси. Я хочу визнати, що я недооцінювала можливість спілкування через Інтернет. Зараз, коли свобода слова майже зупинена в Україні, я думаю, що Інтернет може стати потужним ресурсом донесення правди до людей. І я буду цим користатися. А, крім того, сьогодні залишаються ще регіональні ЗМІ, які поки ще остаточно не знищені ні Януковичем, ні його командою, ні новою Адміністрацією на чолі з Льовочкіним. Але до регіональних засобів масової інформації вже починають добиратися. Думаю, будемо захищати всіма можливими засобами. Я переконана, що нам зараз не потрібно чекати. Нам потрібно спробувати через парламент проводити Закон про громадське телебачення і радіомовлення.

Питання, яке сьогодні задають собі як на сході, так і на заході – чи дійсно Україні потрібна унітарність. Це передбачено Конституцією України, що Україна – унітарна держава. І в той же час я цілком і повністю підтримую, що Україна і далі мусить лишитися унітарною державою. Саме тому, що нашій незалежності з вами ще зовсім мало років, саме тому, що різні частини України ще поки що знаходяться в роз'єднанні, вони мають різні бачення, вони мають різні ментальні уподобання, я переконана в тому, що нам потрібно спочатку зміцнити нашу незалежність, нам потрібно правильно побудувати всі інституції життя нашої держави, нам потрібно прийняти вірні закони і відновити правосуддя і справедливість в державі. Нам потрібно побудувати справжню демократію. І тоді, можливо, ми зможемо говорити про федеративний устрій. А зараз на порядку денному – збереження територіальної цілісності держави, знаходження шляхів і рецептів, як об'єднати народ. На порядку денному сьогодні – створення передумов для стабільності і спокою. І я переконана, що на цьому етапі наша країна мусить бути унітарною.

Я дякую за підтримку, дякую всім, хто написав добрі слова, слова порад і підтримки мені на цю конференцію. Я дійсно черпаю сили і натхнення в тому числі зі слів підтримки і ваших дій, які підтримують сьогодні все, що я намагаюся робити в політиці. Що стосується реформування правоохоронних органів України. Безумовно, реформа потрібна. Безумовно, потрібно зробити так, щоб правоохоронні органи мали можливість виконувати свою пряму функцію – виявляти порушення закону і звертатися до суду, щоб можна було притягнути до відповідальності винних. Але в той же час – яка реформа нам потрібна? Я зіткнулася з тим, що якщо митниця, Державна податкова адміністрація, Міністерство внутрішніх справ, Контроль-ревізійне управління знаходили злочин в той час, коли я працювала в уряді, то для того, щоб з цим злочином дійти до суду, потрібно було пройти через такий санпропускник – Генеральну прокуратуру. І якщо хтось з політиків опановує Генеральну прокуратуру, то всім іншим правоохоронним органам добратися до суду дуже важко. І тому кримінальні справи просто зникають вони закриваються необґрунтовано, перешкоджають їх розслідуванню. І саме тому нам потрібно, щоб правоохоронні органи в країні мали прямий доступ до суду, щоб подавати справи до суду без будь-якого додаткового контролю і додаткових перешкод. Якщо би такий порядок був у нас в державі в попередні роки, то і Контрольно-ревізійне управління, і Міністерство внутрішніх справ смали би можливість довести до суду і довести до реального вироку дуже велику кількість справ, які би наводили порядок в державі, ставлячи на місце порушників законів. Сьогодні у Генеральної прокуратури дуже великі, більші, ніж передбачено Конституцією, права. Але як ними користуються? На жаль, ми бачимо на нашому реальному житті. Тому я покладаюся сьогодні на те, що в правоохоронних органах на рівні насправді працюючих професіоналів є дуже багато чесних і відданих Україні людей. Але в той же час вони знаходяться під ігом нечесної, аморальної влади, яка не хоче ні справжнього правосуддя, ні справжньої боротьби зі злочинністю. Я думаю, що реформа правоохоронних органів у нас на порядку денному буде стояти. Але для цього нам потрібно якомога швидше усунути цю команду від влади.

Ви знаєте, я думаю, що книжка вийшла б дійсно цікавою, тому що політичні події останніх 10 років є настільки насиченими і настільки неординарними, що книга, я переконана, викликала би безліч читачів. Тобто було б цікаво її почитати. Але в той же час ми говоримо сьогодні про єднання політичних сил, ми говоримо про непоборювання в демократичному секторі, ми говоримо про знаходження мудрості і компромісності для нашої спільної роботи. І тому з цією книжкою доведеться трішечки відкласти. Я думаю, мінімум років на 10-15. Тому що нам сьогодні потрібно не розповідати іноді неприємну правду один про одного, а нам потрібно знаходити основу для об'єднання і порозуміння. Саме тому книжка трошки зачекає. Але вона обов’язково народиться у відповідний час.

Я зараз хотіла б відповісти на це питання, які у нас плани по перетворенню нашої політичної команди, і як ми будемо далі працювати. У першу чергу, блок – це об'єднання політичних сил. Це синергія. Це народження при об'єднанні нової якості. Чому я також раділа би, якщо б це сталося між всіма опозиційними демократичними силами. Але, на жаль, не так легко ідуть процеси об'єднання. А блок, який я очолюю, вже є прообразом такого масштабного об'єднання всіх, хто хоче стати на захист України. Крім того, я віддаю собі звіт, що є недоліки, є проблеми, є якість підбору кадрів в партію. Але це не значить, що ми не працюємо. Ми якраз працюємо, враховуючи всі наші помилки і всі наші негаразди. Саме тому сьогодні іде суттєве оновлення всієї нашої команди. І я хотіла би, щоб ви також були учасниками цього оновлення.

Безумовно, можете. Тому що опозиція сьогодні в тому числі очолює в парламенті ті комітети, які й займаються питаннями малого і середнього підприємництва, в тому числі питаннями створення правильного підприємницького клімату в Україні. Це в тому числі економічний комітет, який досить активно працює. Я точно знаю, що наша з вами програма, яку ми робили, коли я була в уряді разом з підприємцями, які пов’язані з затвердженням законом спрощеної системи оподаткування і не ставити під загрозу взагалі зникнення спрощеної системи оподаткування – те, що сьогодні збирається зробити Азаров. Ми зобов’язані з вами організувати і прийняти в парламенті Закон, який вносила наша команда, про скорочення вдвічі кількості ліцензій і суттєве скорочення перевіряючи організацій. Ми зобов’язані довести до кінця втілення в життя Закону про проведення всіх регуляторних процедур за принципом "мовчазної згоди". Це значить, що якщо влада не каже "ні", то автоматично вона каже "так". У нас з вами є дуже добрі і чіткі закони, як запобігти зайвим перевіркам, репресіям проти бізнесу. У нас є рішення, які стосуються припинення і відповідальності за рейдерство. Але все це потрібно проводити через парламент. І саме тому, з одного боку, ми відкриємо всю систему спілкування бізнесу з опозицією, щоб можна було реагувати на всі виклики, які сьогодні повстали перед бізнесом, щоб можна було реагувати на всі репресії і виламування рук – ми будемо це робити. А з іншого боку, нам потрібно в парламенті все ж таки знайти більшість, яка готова буде працювати, щоб підтримати малий і середній бізнес. І мені дивно, що ми сьогодні отримали бюджет, причому проголосували його без обговорення, без будь-якої дискусії, без будь-яких регламентних норм... Але в цьому бюджеті я не побачила на п’ять років податкових канікул, як обіцяв Янукович напередодні свого приходу на посаду Президента. Я думаю, що і інші обіцянки залишаться тільки обіцянками. Але наша команда, яка працювала і створювала Раду підприємців, з якою проводила кожне засідання уряду, продовжить цю співпрацю. Навіть не сумнівайтеся! Контакти будуть обов’язково встановлені.

Це важливе питання, тому що насправді країна може жити і розвиватися тільки в тому випадку, якщо є правильні закони, якщо є збалансована Конституція. А саме головне – якщо ці закони і Конституція чого-небудь варті, в першу чергу, для Президента, для влади і, в той же час, для громадян. Сьогодні, на жаль, ми не можемо цим похвалитися. Те, що попрали Конституцію і закони, причому починаючи від Президента і закінчуючи його останнім чиновником, це вже, на жаль, очевидно. І тому перше, з чого потрібно починати, це, безумовно, дати оцінку цій владі і, зважаючи на зраду національних інтересів, усувати цю владу якомога швидше. А для цього нам потрібно бачити шляхи. Які шляхи є для цього? Безумовно, шлях мусить бути конституційний, демократичний. Це значить – вибори. Парламентські вибори – це той перший шанс, який будемо ми з вами мати для того, щоб владу можна було замінити. Коли будуть парламентські вибори? Це залежить, в першу чергу, від того, наскільки суспільство буде сприймати ту політику, яку сьогодні проводить Янукович. Якщо суспільство буде чинити опір кожному такому рішенню, наприклад, як по Чорноморському флоту, якщо в парламенті опозиція буде чинити справжній опір, ми зможемо довести ситуацію до того стану, коли Янукович просто в такій ситуації далі не зможе проводити свою неадекватну політику. І тоді, безумовно, він сам буде зацікавлений оголосити ці дострокові вибори. Але для цього потрібно, щоб суспільство не мовчало, щоб громадяни дійсно чинили опір і щоб ми як політики також були сильними, коли заявляли свою позицію в парламенті. Якщо парламентські вибори, то є тільки один шанс на них перемагати – коли ми доведемо до людей правдиву інформацію, коли ми зможемо перекрити шлях технологіям на кшталт "голосуй проти всіх" або "всі політики однакові". Саме це завадило нам перемагати зараз. Саме ці технології були доведені до повної філігранності в їх застосуванні. Як наслідок – маємо владу, яка не служить Україні. І тому – якщо усувати цю владу, то спочатку треба мати чітку патріотичну команду в державі. Команду громадян які не готові з цим миритися. І після цього – вибори, які дадуть можливість приводити іншу більшість до парламенту. Це єдиний шлях. А якщо чекати до 2012 року, до планових парламентських виборів, то де у нас гарантія, що за ці два роки Україна не припинить бути незалежною державою? Де у нас гарантія, що ми за ці два роки не втратимо все, що є ознакою незалежної держави? І тому боротьба наша мусить бути ефективною і спільною. І я готова до цієї боротьби і готова до об'єднання зусиль з громадянським суспільством, з окремими партіями, з громадськими організаціями, з людьми, які хочуть сьогодні бути разом.

Шановні друзі, я думаю, що напруга в українському суспільстві, власне, не потрібна нікому – ні самій Україні, ні партнерам, які сьогодні хочуть з Україною співпрацювати. Я переконана, що і Росії зараз напруга в Україні не потрібна. Але в той же час - чи можемо ми як громадяни України не реагувати на ті речі, які сьогодні відбуваються в тому числі в стосунках між Україною і Росією? Чи ми можемо не реагувати, якщо ми втрачаємо територію, якщо ми втрачаємо стратегічні галузі, якщо ми втрачаємо цілі напрямки розвитку, тому що їх просто здають? Я переконана, що ми не можемо не реагувати. І тому напругу народжує не Росія, напругу народжує не опозиція, напругу народжує не народ і не громадяни, які не хочуть цього терпіти. Напругу народжує та влада, яка сьогодні просто робить кроки, несумісні з нормальним життям держави, несумісні зі зміцненням нашої незалежності. І тому вся напруга і відповідальність за неї, безумовно, лежить на Президенті країни і на його оточенні. І тому, щоб знімати напругу, потрібно просто не робити тих рішень, які робить сьогодні Президент. Ви знаєте, я маю тут декілька останніх повідомлень з преси. Останнє повідомлення яке зробив Грищенко на своїй прес-конференції. Він сказав наступне: на запитання, чи будуть ще кроки доленосні для України у відносинах з Росією. Він сказав наступне (я прямо цитату читаю): чекайте, 17 травня – візит Президента Медведєва до Києва. Я думаю, що такі часті візити теж говорять про те, що виконується досить чітка, заздалегідь підготовлена програма. І він далі говорить, що насправді ми готуємо більше десятка угод, вони різного масштабу, але більшість із них дозволяє зрушити ті проекти, які вже довго розроблялися але гальмувалися з суто політичних причин. Я думаю, що для нас з вами є ще один сигнал, що 17 травня, під час, як кажуть, планового візиту Президента Росії в Україну ми будемо мати підписаними ще десяток угод, про які не знає суспільство, з якими ми не ознайомлені, які невідомо, яку будуть мати сутність. Але можна приблизно уявити: якщо Президент Росії приїжджає в Україну і якщо напружено працює, то, безумовно, ці десять угод будуть на кшталт Угоди про Чорноморський флот. І тоді скажіть, будь ласка, чи можемо ми це сприймати без напруги? Безумовно, з напругою, захищаючи Україну! І не треба боятися, що ця напруга може призвести до будь-яких непрогнозованих дій з боку сусідньої Росії. Росія буде рівно стільки отримувати за рахунок інтересів України, рівно стільки, скільки українська влада і українське суспільство будуть давати можливість споживати свої національні інтереси. І тому не треба боятися напруги.

Усі ми пам’ятаємо, що в 2007 році, коли Партія регіонів почала скуповувати депутатів до більшості в 300 голосів, причому скуповувати оптом і роздріб, просто як шматки м'яса, в той час наша політична сила повстала, і ми на базі Конституції і на базі Закону про вибори знайшли вихід, який полягав в тому. щоб скласти 150 мандатів депутатів і таким чином зробити Верховну Раду недієздатною. І як наслідок народився Указ Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради, і тоді в 2007 році на виборах знову демократичні сили прийшли в більшості до парламенту. Після того, як таким чином були проведені дострокові вибори, на жаль, парламент без участі наших депутатів змінив ті закони, які передбачали, що депутати можуть таким чином складати мандати. Якщо б сьогодні була б така можливість – не сумнівайтеся, що ми склали б мандати за один день. Але після складання мандатів ще потрібно, щоб Президент України підписав Указ про розпуск парламенту. І у вас немає сумнівів, що цей Президент ніколи не підпише Указ про розпуск парламенту, тому що "тушки" депутатські – це його надбання, це товар, який він купив, це, по суті, ресурс, на який він розраховує в своєї нечесній політиці. Тому, на жаль, сьогодні не існує шляху розпуску парламенту через складання 150 депутатських мандатів. Але, в той же час, існують шляхи дострокових парламентських виборів, якщо об'єднається народ, опір якого буде очевидним для влади, народ, який здатний буде і Президенту, і більшості, яка сформована в парламенті, показати свою силу, в тому числі, коли ми збираємося біля Верховної Ради, коли ми таким чином хочемо заявити, що в нашому суспільстві є ще сили, які готові протистояти всьому, що сьогодні нищить нашу державу, її незалежність. А з іншого боку, якщо цей народний опір буде об’єднаний з опором депутатів в самій Верховній Раді, ми зможемо зробити так, що для Януковича робота цього парламенту вже буде неможливою. І тоді – вже дострокові вибори можливі. Я думаю, що нам потрібно адекватно реагувати на те, що робить Янукович. І взагалі, коли парламент України масово проводить антиукраїнські рішення, причому все це робиться під димові завіси і бійки, які несумісні з парламентською діяльністю, то очевидно, що мусить пройти дискваліфікація цього парламенту. Ви знаєте, що навіть на футболі, якщо на стадіоні відбуваються такі події, дискваліфікується стадіон і не дається право більше проводити там футбольне змагання. А парламент України, який себе дискредитував, який проводить рішення, які несумісні з розвитком незалежної держави, – він, безумовно, мусить піти, і піти якомога швидше.

Так, я не просто кардинально виступала проти змін до Конституції у 2004 році. Я і сьогодні вважаю, що ніякі президентські вибори, які складно проходили в 2004 році, ніякі політичні протистояння не дозволяли нашвидкуруч приймати зміни до Конституції. Влада розбита і розтрощена. Вона некоординована була і неефективна. Саме тому сьогодні стоїть на порядку денному питання. Як тільки Україна отримає якісний, відданий країні парламент, який буде складати більшістю своєю державних діячів, Конституцію потрібно, безумовно, міняти. Нам потрібна або президентська, або парламентська форма правління, або обов’язково з усіма балансами і противагами. Не можна залишати владу безконтрольною. І вади цієї Конституції в тому, що повноваження поперекидали, але відповідальності влади перед суспільством не народилося. І тому сьогодні ми бачимо такі наслідки. А те, що за цього Президента проголосувало менше 50 відсотків, це, безумовно, є ознакою, що його політику далеко не всі люди розділяють. І те, що сьогодні соціальні питання поставлені на порядок денний номером один, говорить тільки про те, що, руйнуючи незалежність і національні інтереси держави, хочуть країну засипати трьома шарами емітованих пустих грошей на соціальні видатки, які можуть людям просто тимчасово закрити очі на все, що робить влада. І саме тому, я вважаю, що сьогодні нам потрібно досить професійно і суттєво працювати, щоб до людей дійшла інформація. А Конституцію ми з часом обов’язково змінимо.

Це і є як раз те питання, яке може бути основою для відпрацювання шляху нашої спільної роботи. По-перше. Я вірю, що можна припинити всі події по згортанню демократії в Україні. Вірю. Але для цього ми мусимо намітити план. Я хочу вам зараз такий план запропонувати. Перше. Я хочу на сайті не тільки спілкуватися на рідких конференціях, а я хочу відкрити спеціальний напрямок роботи, де всі ви можете дати свої пропозиції, як на ваш погляд, потрібно більш логічно діяти. Я хочу, щоб сьогодні ми мали можливість ваші пропозиції обговорити на таких наших зустрічах, які, я переконана, стануть більш частими, ніж вони були до сьогодення. Я хотіла б, щоб ми з вами побудували справжню вертикаль боротьби за Україну. Це є Комітет захисту України. Його робота буде організовуватись таким чином: центральна організація буде працювати в Києві, де ми залучимо більшість політичних партій і рухів, ми залучимо відомих громадських діячів для того, щоб бути єдиною командою в Комітеті захисту України. По-друге. Ми хотіли б, щоб Комітет захисту України мав свої структурні підрозділи в кожному регіоні, області, районі, в місті, в кожному вищому учбовому закладі, на кожному підприємстві, де є люди, здатні сьогодні протидіяти всім незаконним антиконституційним діям. Я дуже хочу, щоб ми побудували таку систему комунікації, щоб комітети захисту України по всій вертикалі мали можливість діяти злагоджено і діяти інтелектуально і ефективно. Це те, що входить в наші плани. Якщо ви готові або на своєму робочому місці, або в своєму учбовому закладі, районі, селі, селищі створити такий комітет захисту України, ми готові бути вашими партнерами. Ми мусимо розуміти, що через засоби масової інформації ми сьогодні не зможемо дійти до кожної людини, і тому нам знову треба поновити наше спілкування з людьми від дверей до дверей, від оселі до оселі, від серця до серця. Ми, безумовно, зараз зможемо створити спеціальне видання Комітету захисту України. Скоріше за все, це будуть спеціальні випуски газети, які зможуть до людей доносити правдиву адекватну інформацію. Я хотіла б, щоб ми з вами крок за кроком створили справжню армію протидії і щоб ця протидія була чесною, спокійною, ефективною, і щоб вона не вносила в життя України розколи і хаоси, а, навпаки, повертала людям довіру і впевненість в завтрашньому дні. І один демократичний шлях, як протидіяти згортанню демократії, чесний і конституційний шлях – це вибори, які завершаться перемогою патріотичних демократичних сил. Це вибори, які завершаться приведенням в парламент не 100-150 людей, які будуть безправними, а дійсно, перевага такого рівня, щоб можна було вносити зміни і до Конституції, щоб можна було впливати і на Президента, який порушує національні інтереси держави. Ми мусимо від всієї демократичної команди привести більше 300 депутатів в парламент. Це – щоденна, наполеглива робота в кожному регіоні і з кожною людиною, щоб таке завдання мало можливість стати реальністю. Хочу на завершення сказати – я ваш партнер в цьому. Я готова бути поряд з вами, і бути разом з вами. Я сприймаю критику. Ми робимо сьогодні роботу над помилками. Ми радикально міняємо наші команди на місцях. Ми сьогодні прийняли рішення виключати з фракції всіх тих депутатів в обласних, міських, районних радах, які нездатні сьогодні займати позицію і які обмінюють захист України на посади або преференції в бізнесі. Процес очищення нашої політичної сили йде масштабно і йде, на мій погляд, правильно. Я хочу, щоб після сьогоднішнього нашого спілкування ми також бачили цей шлях. Я спробувала вам його пояснити, а тепер нам доведеться спробувати зробити цей шлях реальністю.

Я дуже вдячна Вам за слова підтримки. Напевно, сьогодні всі ми розуміємо і знаємо, що саме тому, що не було єдності в демократичному таборі всі п’ять років, саме тому, що, на жаль, демократи воювали всередині своєї команди, а не з справжніми опонентами, дуже багато втрачено для країни за ці п’ять років. І саме тому я переконана, що тільки об’єднавчі процеси можуть сьогодні знову створити ту синергію, ту команду, яка може захищати країну. Але в той же час я з Вами хочу і погодитись, що якщо окремі політики не хочуть об'єднання, якщо хочуть продовжувати процеси критиканства і нищення один одного, то краще відійти на крок і зібрати тих, хто сьогодні має відповідальність, волю і розуміння, як рухатися вперед. І саме тому, що для мене було дуже прикрим, коли я закликала всіх до об'єднання і отримала і від пана Ющенка в тому числі, і від Балоги або інтерв’ю з нищівною критикою у мою сторону, або чітку заяву, що ніяких об’єднань не буде. Мені здається, що висновки потрібно вміти робити. Я вмію робити висновки. І тому буду робити все для того, щоб об'єднання відбулося. А що стосується позбавлення мандатів, то, знаєте, зараз є така сентенція, що депутати вільні люди – куди хочуть, туди і пішли, і що вони нікому нічим не зобов’язані. Це не так. Коли людина прийшла в команді, вона мусить відповідати за всі свої кроки. Якщо вона не погоджується з командою, вона мусить покласти мандат і піти. А не обмінювати авторитет своєї команди на декілька мільйонів доларів або тепле місце в Адміністрації нового Президента або і уряді. Я переконана, що нам потрібно дати політикам право обирати. Хочеш бути самостійним – утворюй свою політичну силу, очолюй, іди, працюй, перемагай і захищай країну. Якщо прийшов в команді і не погоджуєшся – клади мандат. І тому сьогодні, на жаль, не існує механізму, як прибрати таких людей і позбавити депутатського мандату. Але я переконана, що сьогодні ми вже більше досвіду маємо, як підбирати команду. І підбирати ми її будемо більш професійно і, безумовно, на основі цінностей і ідеологічних поглядів. Тільки це спрацьовує.

Я дуже вдячна Вам за те, що Ви знаходите добрі слова, знаходите можливість розуміти мене як політика. У мене майже на кожній зустрічі, майже на кожній прес-конференції запитують те саме питання – звідки беруться сили протистояти і боротися. Можу вам сказати, що мені іноді здається, що таких сил майже не залишається... Удар, який отримали демократичні сили на останніх президентських виборах, може будь-кого позбавити сил... Але в той же час, мої сили від того, що і в першому, і в другому турі надію на мене поклали мільйони людей. У другому турі – більше 11 мільйонів людей свою надію зв’язали зі мною. І саме відповідальність перед вами, перед всіма, хто голосував за мене, перед всіма, хто, можливо, не голосував за мене, але сподівається на те, що Україна буде сильнішою, буде успішнішою, саме відповідальність перед вами примушує мене вставати, йти, працювати, боротися. Тому що я точно знаю, що міняти Україну – це надзусилля, а надзусилля без сили, без волі, без віри не можливі. Саме від цього і сили. Сили ще від ваших молитов, тому що я точно знаю, що більша частина України молилася за Україну, за її майбутнє, за її здатність долати складнощі. Молилися за мене як за політика, як за кандидата в Президенти. Все це дає мені сили і здатність боротися. Я хочу вам зараз сказати, що ці сили не стали менше. Ці сили саме такі, які були на початку моєї політичної кар'єри. Тому що я вірю в Україну, вірю в вас, в те, що у нас все вийде і що наші складнощі, які ми переживаємо – вони тимчасові. Повірте – ця влада довго не протримається. Саме тому, що логіки в її роботі немає. Саме тому, що вони не люблять Україну. Вони довго не протримаються. Але ми з вами зобов’язані попрацювати разом, щоб це, саме те, що вони не будуть довго, стало реальністю в нашому житті.

Дійсно, це запитання є сьогодні ключовим для багатьох людей. Сьогодні, коли підписані угоди, які, по суті, позбавляють Україну частини території, ми всі задаємося питанням: як захистити Україну? І сьогодні наші дії дуже чіткі. Перше: ми знаємо, що ця угода не має права на життя. По-друге, ми знаємо, що зовсім в парламенті немає більшості, яка може такі речі припиняти. Але в той же час, ми бачили, що опір, який був зроблений в парламенті, не приніс ніякого результату – Угода була ратифікована. І тому залишається тільки один шлях – це денонсація цієї Угоди. А якщо денонсація Угоди, то потрібно мати іншу більшість в парламенті. Зрозумілою, що цей парламент після таких рішень не має право на життя. Це значить, що вибори мусять змінити якість більшості в парламенті, і тоді – денонсація. І дуже добре питання: як допомогти, яка управа є не цих "господарів"? Допомогти можливо. Перше – це зрозуміти, що така Угода не є добром для України, не є виходом з економічної кризи. Це є пастка, в яку, на жаль, ми потрапили. По-друге, ми мусимо усвідомити, що сьогодні немає чесних шляхів донести інформацію до людей. Усе, що бачите по телебаченню, не є правдою. А вірніше, є дуже добре спланованою напівправдою. По-третє, ми зобов’язані з вами консолідувати зусилля для того, щоб сьогодні влада розуміла, що опір є. Якщо опору не буде, це значить, що суспільство сприймає все так, як влада це робить. І тому наш опір – він і в парламенті, і на вулицях, але головне – створити координаційну систему, яка може працювати в Україні. І ми хочемо, щоб це був Комітет захисту України, де можуть об'єднати зусилля всі: політики, громадські діячі, прості громадяни. І я думаю, що далі я зможу пояснити, як я бачу роботу цього Комітету захисту України. Я переконана, що якщо ми зможемо з вами скоординувати зусилля, чітко усвідомити ризики, ми зможемо з вами з часом і вийти з цієї складної ситуації.

Я думаю, що ми всі пам’ятаємо передвиборчу кампанію. Я думаю, що всі ми пам’ятаємо обіцянки Януковича не піднімати ті питання, які розколюють країну. Я думаю. що він ці обіцянки давав, розуміючи, що розкол України – неприпустимий, але, на жаль, всі його дії спрямовані якраз на те, щоб Україна не була єдиною. І тепер наша з вами мудрість, мудрість нашого народу полягає в тому, щоб протидіяти цій владі, але не доводити категорично ситуацію до того стану, коли конфлікт між різними частинами України буде просто непримиримим. І саме тому сьогодні ми зобов’язані пояснити на сході України тим людям, які думають, що такі рішення, як угода про Чорноморський флот, як рішення про здачу нашого "Енергоатому", нашої газотранспортної системи, що вони неприпустимі для всіх громадян України, вони неприпустимі для всієї України, і не можна, щоб сам народ України розділявся навколо того, що є сутністю наших інтересів. Я не згадаю жодної країни світу, в якій народ міг би розділитися навколо питання – віддавати частину території держави чи не віддавати... Це тільки Україна унікальна такими спорами в своєму суспільстві. А саме тому, що політики таким чином будують дискусію, що люди втрачають логіку подій, що вони не розуміють, де Україна програла, а де Україна виграла. Тому я все буду робити для того, щоб логіка наших дій не призвела до адміністративного розколу України. Я категорично не поділяю заяви деяких політиків і навіть частини громадян, що давайте вже відріжемо частину України і хай там Янукович панує, створює свої порядки і правила, а інша країна буде жити нормальним чесним життям. Я не поділяю таких думок. Нам, якщо ми народ України і поважаємо себе, потрібно зробити все, щоб ті питання, які Україні вигідні, сприймалися всім народом як вигідні, а ті питання, які нас нищать – щоб вони однаково викликали опір у всього суспільства. Але для цього нам доведеться пройти великий шлях суспільної дискусії. І в тому числі, розбудови чесних засобів масової інформації.

Сьогодні, коли ми спостерігаємо за тим, що відбувається в Україні, страшно подумати, якою ми побачимо Україну через 100 днів Президента Януковича. Через 15 років – це той термін, який при цій владі важко прогнозувати. Але я точно знаю, якою я хочу бачити Україну через 15 років. Я хочу бачити Україну європейською державою, хочу бачити Україну, яка відчуває свою гідність в світі, яка є конкурентом в світі. Я хочу бачити Україну, в якій є правосуддя і свобода слова. Я хочу бачити Україну, в якій молодь знаходить для себе місце. Я хочу бачити Україну, в якій непродажні політики і непродажні окремі представники еліт, які ведуть за собою країну. Я хочу бачити Україну, якою ми нарешті навчимося пишатися. А я переконана, що ми навчимося пишатися! Давайте тільки не опускати руки. Я не хочу, щоб ми сьогодні просто сказали, що ми втомилися. Я не хочу, щоб ми сьогодні один одному сказали, що з тим, що сьогодні відбувається в Україні, нічого не можна зробити і давайте чекати. Я хочу, щоб Україну, яку ми хочемо бачити через 15 років, ми самі будували напруженою працею і, крім того, ще й порозумінням між всіма нами. Думаю, що через 15 років ми зможемо дійсно з вами констатувати, що наше покоління життя прожило не дарма.

Ви знаєте, саме на такій основі сьогодні і подаються всі питання, які пов’язані з угодою, яка підписана в Харкові. Сьогодні ставиться питання залежними засобами масової інформації і продажними політиками саме так. Якщо ви проти угоди по Чорноморському флоту, то ви проти Росії. Я не хотіла б, що між цим ставився знак рівності. Росія – це наш сусід. Росія – наш партнер. З Росією ми маємо безліч програм, які ми можемо ефективно зробити разом. З Росією ми можемо досягати спільного освоєння ринків по багатьох продуктах, в тому числі і інтелектуальним речам. Це ми можемо робити разом. Але в той же час, що стосується території і Чорноморського флоту, – це наша з вами земля. Це наші з вами можливості. Скажіть, будь ласка, якщо в вашу квартиру зайде сусід і спробує в спальні розмістити свій мініарсенал і при цьому вам потрібно в своїй оселі нормально жити – ви будете вітати такі дії сусіда? Але саме головне, що є найгірше, це те, що влада в Україні, яка і є сьогодні тимчасовим керівником всіх процесів, відкриває ці двері. Здача території і дружба з Росією – різні речі, тому я буду виступати проти цього. Я переконана, що коли завершиться каденція влади Януковича, ми денонсуємо всі ці угоди і будемо мати можливість в Криму розвивати зовсім інше життя – ми будемо мати перлину України в Криму, ми будемо мати інвестиції в усі проекти, пов’язані з розвитком курортних територій. А якщо хтось сумнівається, я хочу процитувати останнє повідомлення, яке мене шокувало. Це повідомлення Міністра оборони Росії, який сказав наступне: "Російський Президент Дмитро Медведєв доручив Міністерству оборони підготувати детальний план розвитку соціальної інфраструктури українського міста Севастополь і Криму загалом". Я хочу запитати: яке відношення має сьогодні Чорноморський флот до розбудови інфраструктури, соціальних проектів на основі генерального плану, який створюється сьогодні в Російській Федерації? Переконана, що якраз ці слова Міністра оборони і є сутністю всього, що відбувається. Ми втрачаємо Севастополь, ми втрачаємо Крим. Ми, як Україна, втрачаємо цілісність нашої території і, як наслідок, – недоторканість наших кордонів. Саме тому нам потрібно розрізняти такі поняття, як партнерство, сусідство, співпраця з Росією і здача власної території.